Кулінарні рецепти.

Моя бабця зараз далеко. Коли приїжджає, то пече мені смачні кекси. Я їй допомагаю купувати продукти, готувати до випічки. Спробуйте приготувати і ви.

Лимонні кекси моєї бабусі

         Інгредієнти:

• вершкове масло - 200 гр.
• цукор - 130 гр.
• яйця - 4 шт.
• родзинки - 100 гр.
• коньяк - 1 ст. л.
• сік лимона - 1 ст. л.
• цедра одного лимона
• борошно - 200 гр.
• цукрова пудра (за бажанням)

1. Родзинки добре промити і залити коньяком. Залишити їх на пів години, час від часу перемішувати.
2. На дрібній терці натерти цедру лимона.
3. В посудину викласти розм’якле масло і цукор, збити міксером на максимальній швидкості до світлої однорідної маси.
4. Жовтки відділити від білків. В масло поступово додавати по одному жовтку, постійно збиваючи міксером. Білки будемо використовувати пізніше.
5. Додати цедру і сік лимона. Знову все збити міксером.
6. Потім додати просіяне борошно і гашену лимонним соком соду, перемішати ложкою, або міксером на мінімальній швидкості.
7. Далі збити білки в густу штивну піну. Приблизно 1 / 3 частину білків додати до тіста і збити міксером.
8. Потім додати решту білків і родзинки з коньяком, все акуратно перемішати ложкою.
9. Форми викласти на деко, де будуть випікатися кекси і наповнити їх на 2 / 3 тістом (якщо для випікання використовуються металеві форми, то їх слід попередньо змастити маслом). Випікати кекси в розігрітій до 180 °С духовці приблизно 30-35 хв.
10. Лимонні кекси готові. Охолоджені кекси за бажанням можна притрусити цукровою пудрою.

      СМАЧНОГО!!!
                                                                                                                     Вітя Місюн,
                                                                                                                          4 - А клас

Казка "Чарівне зернятко"

        Казка  "Чарівне зернятко" 

         Ішов  чоловік  стежкою і випадково знайшов зернятко, яке виблискувало на сонці. Взяв його  селянин в руку, оглянув і приніс додому. Висадив зернятко в пухку землю та почав підливати, доглядати. І тут зійшли зелені пагінці. Чоловік зрадів і почав спостерігати за тим, як росте пагінець.
          
          До середини літа зелені пагінці перетворились в зелене стебло, на якому виріс колосок. до кінця літа цей колосок став налитим та золотистим. Селянин зірвав його, позбирав зернятка. Але не знав, що з ними робити. Випадково до нього зайшов пекар. Землероб похвалився врожаєм. Пекар запропонував спекти з зеренець хліб, але перед тим їх треба занести до млина і перетворити в борошно. Так вони і зробили.

         
          Пекар спік рум'яний, запашний хліб. Поділився він хлібом із землеробом. 
        
         З того часу кожної весни селяни почали висівати в землю зерно, обробляти і в кінці літа збирати багатий урожай зерна.
         
         Так в наших домівках з'явився запашний хліб.



                                                                                          Ціпивко Денис, 4 - А клас.

Сподобалась казка? Спробуйте придумати свою.

Казка "Півник і двоє мишенят"

Казка "Півник і двоє мишенят"

        Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.

— Круть, Верть, — став гукати півник, — а гляньте-но, що я знайшов!

Поприбігали мишенята та й кажуть:

— Коли б це його обмолотити...

— А хто молотитиме? — питається півник.

— Не я! — одказує одне мишеня.

— Не я! — каже й друге мишеня.

— Я обмолочу, — каже до них півник. І взявся до роботи.

А мишенята й далі граються.

От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:

— Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!

Поприбігали мишенята.

— Треба, — кажуть, — зерно до млина однести та борошна намолоти.

— А хто понесе? — питає півник.

— Не я! — гукає Круть.

— Не я! — гукає Верть.

— Ну, то я однесу, — каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.

     А мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються. Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:

— Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс. Поприбігали мишенята, пораділи:

— Ой півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.

— Хто ж міситиме? — питає півник. А мишенята й знов своє:

— Не я! — пищить Круть.

— Не я! — пищить Верть. Подумав, подумав півник та й каже:

— Доведеться мені, мабуть.

     От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки.

Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють.

Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі.

А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.

— Ох, і голодний я! — каже Круть.

— А я який голодний! — каже Верть. Та й посідали до столу.

А півник і каже:

— Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок.

— Ти, — кажуть мишенята.

— А хто його обмолотив?

— Ти, — вже тихіше відказують Круть із Вертем.

— А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?

— Ти, — вже й зовсім нищечком кажуть мишенята.

— А що ж ви робили?

     Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?

Віднайшли Трещинська Віка та Тиндик Юрко, учні 4 - А класу.

А ви знаєте казки про зерно, про колоски?